Ярослав Матійчик для Українського інтересу
Нинішній зрив візиту американського Президента Дональда Трампа до Великобританії є черговим проявом негативної тенденції у двосторонніх відносинах, що набирає силу і став глибоким розчаруванням для британських та американських політичних кіл. Чи не стане цей зрив візиту поворотним моментом для сучасних відносин між «особливими партнерами» в цілому?
Обидві сторони очікували від візиту Д.Трампа позитивних зрушень в плані поновлення
взаємодовіри, взаєморозуміння, взаємопідтримки. Хоча справедливо зауважити, що більше очікувань було у британської сторони. Лондон покладав неабиякі надії на те, що візит стане ще одним суттєвим кроком в переговорному процесі щодо укладання нової опорної торгівельної угоди між Великобританією та США. Вона, з одного боку, мала б полегшити і пожвавити торговельні, фінансові і виробничі відносини між сторонами, а з іншого – створити для Лондона компенсаторні можливості з подолання негативних наслідків БРЕКЗІТу (Прем’єр-міністр Великобританії Тереза
Мей відверто про це говорила). Нині ж видається, що переговорний процес затягнеться, буде кволим і не отримає додаткового імпульсу. Цілком ймовірно, що і з низки інших чутливих питань двосторонніх відносин сторонам буде важко знайти спільну мову.
Дипломатичні непорозуміння між Британією та Америкою вражають відносини між
державами з часу приходу Дональда Трампа на пост Президента США. Важко віднайти в історії відносин двох держав більш «нервовий період» (хіба що час власне державного становлення США). Аби зрозуміти інтригу навколо скасування візиту Дональда Трампа до Лондона і характер нинішніх двосторонніх відносин досить ретроспективно оглянути останні півроку.
У вересні минулого року публіку спантеличила і шокувала висловлена американцями
претензія до канадської сторони щодо «незаконного субсидіювання» міжнародної авіабудівельної компанії «Bombardier», штаб-квартира якої знаходиться у Монреалі (Канада), а значна частина виробничих потужностей розташована у Белфасті (Великобританія). Невдовзі, у жовті минулого року, американська сторона застосувала до згаданої компанії торгове мито мало що не у 300%, що поставило під зрив угоду з постачання Bombardier-ом серії новітніх літаків американській авіакомпанії «Delta». У Британії тоді заговорили про ризики торговельної війни, адже американське рішення коштує чималих фінансових втрат і робочих місць в тому числі і британським підданим.
Примітно, що каталізатором претензій та санкцій з боку США стала компанія «Boeing», яка, ймовірно, незацікавлена у посиленні на американському авіабудівному ринку дошкульного конкурента з новітньою продукцією і скористалася із екзальтованих сентиментів Д.Трампа до представників американської індустрії. Наразі актуальним залишається питання – який вид протекціонізму більше шкодить чесній конкуренції і вільному духу підприємництва: канадське субсидіювання чи американське замитнення?
Так чи інакше, даний конфлікт набув скандальних рис. Скажімо, Канада у жовтні м.р. заявила про зупинку переговорів про закупівлю 18 одиниць «Super Hornet» – американського багатоцільового палубного винищувача-бомбардувальника і
штурмовика. В свою чергу європейський авіабудівник «Airbus», мабуть не без британського впливу, заявив про купівлю значного пакету акцій «Bombardier». Не залишилась осторонь і компанія «Delta», штаб-квартира, якої знаходиться в Атланті, яка, попри все інше, висловила свій гучний протест і обурення рішеннями американського уряду назвавши їх абсурдними. І перебіг перепалки навколо цієї історії вказує, що непереливки буде багатьом.
Вже в листопаді м.р. відбувся черговий американсько-британський ексцес. Американський генерал, командувач американських сил в Європі Бен Ходжес (нині – у відставці) розійшовся у своїй критиці на адресу британського уряду, заявивши, що Британія зволікає із закупками серії нових Lockheed Martin F-35 «Lightning II» – новітнього винищувача-бомбардувальника, додавши, що це підважує американсько-британське військово-технічне співробітництво. Також, на його думку, скорочення Лондоном військових асигнувань і кількості військ (зі 120 тис. до 82 тис.) шкодить ролі Британії як ключового союзника для США в рамках НАТО, а недофінансування флоту та збройних сил загрожує мало що колапсом британської армії. Американців можна
зрозуміти – мало хто у світі може дозволити собі купівлю партії F-35, і зволікання британців схоже на відмову від раніше погодженого контракту неабияк дратує. Можна припустити, що затримка із закупівлею F-35 може бути пов’язана зі скороченням військового бюджету Британії, але, разом з тим, може бути і певною відповіддю на дії уряду США в історії з «Bombardier».
Наступна чергова сутичка сталася в тому ж таки листопаді м.р. мало не на «рівному місці». Спершу Д.Трамп ретвітнув антиісламське відео правої британської партії «Britain First», а потім у відповідь на зауваження Терези Мей щодо некоректності такої поведінки, порадив їй «фокусуватися» не на його поведінці, а на боротьбі з ісламським тероризмом у Великобританії. Це викликало негативний сплеск у громадській думці Британії, остаточно сформувавши вкрай негативний імідж Дональда Трампа – «джентльмени з леді так не розмовляють». Серед інших, до дискусії долучилась і Меган Меркл, американка, що заручена з принцом Гаррі (весілля яких призначене на 18 травня цього року), назвавши Д.Трампа «мізогіністом». Висловився з приводу і сам принц Гаррі, розкритикувавши погляди і підходи Д.Трампа як політика до питань прав
людини – а тут варто зазначити, що «принц Гаррі» користується авторитетом у британському суспільстві не лише як принц, але як і громадський діяч, певною мірою переймаючи образ своєї матері – покійної принцеси Діани. Зрештою, така перепалка призвела до унеможливлення раніше планованої участі Дональда Трампа в якості гостя на згаданому весіллі.
Посилило напругу у відносинах і рішення Вашингтону стосовно знакового перенесення
Посольства США в Ізраїлі із Тель-Авіву до Єрусалиму. Таке рішення заскочило Британію зненацька і засвідчило цілковиту невідповідність традиції довірливих політичних консультацій Вашингтона і Лондона. В результаті Британія долучилась до гострої критики такого рішення США і підписала спільно з Німеччиною, Францією, Італією і Швецією заяву про засудження такого кроку Вашингтону, який суперечить Західній стратегії ізраїльсько-палестинського врегулювання і примирення.
Також, в рамках переговорного процесу про нову торговельну угоду між США та
Великобританією, аж ніяк не посприяв гармонії у двосторонніх стосунках і січневий (напередодні візиту) заклик Вашингтоном Лондона до чимшвидшої відмови від агроєвростандартів. По-суті, це заклик понизити вимогливість таких стандартів, що викликало однозначне заперечення з боку британців подібної американської пропозиції.
Повертаючись до скасованого візиту, варто зазначити, що ще у грудні м.р. Посол США у Великобританії Вуді Джонсон впевнено говорив про підготовку візиту, а у Вашингтоні
протоколісти Д.Трампа мріяли про його поїздку каретою до Букінгемського палацу. Невдалі слова і дії сторін, і передусім – американської, зруйнували таку можливість: наразі візит скасовано, і коли буде визначено його наступний термін невідомо.
Способом хоч якось зберегти обличчя в історії зі скасованим візитом стало пояснення
Найджела Фараджа, – англійського політика-євроскептика, прихильника БРЕКЗІТу близького до Д.Трампа, – у якому він вказує, що Дональд Трамп хотів уникнути провокаційних протестів, які, на думку Н.Фараджа, організовували лейбористи (!?).
З урахуванням ситуації, що склалась у двосторонніх стосунках, можна припустити, що
Лондону нічого не залишається як активно шукати зближення з пробританськими групами за межами Білого дому. На думку спадають широкі ділові кола, Конгрес та, зрештою, експертне співтовариство. Примітним є те, що конфлікти переважно виникають через дії саме Білого дому, тоді як Даунінг-стріт на них лише реагує.
Успішні дії Лондона (та й не тільки – до справи можуть долучитися і Берлін, і Париж, і Оттава) у цьому напрямі можуть призвести до незримого розколу у стані Республіканців і до нещадної критики міжнародної поведінки і зовнішньої політики Дональда Трампа з боку Демократів, а в крайньому випадку і до обструкції Д.Трампа, коли «кривою качкою» він стане задовго до завершення своєї президентської каденції. Багато що покаже перебіг подій на Світовому економічному форумі у Давосі 23-26 січня та на мюнхенській безпековій конференції 16-18 лютого, якщо участь Дональда Трампа у цих заходах теж не зірветься у останній момент.
Виконавчий директор ГНДО «Група стратегічних та безпекових студій» Ярослав Матійчик спеціально для «Українського інтересу»