Продовжуємо серію оглядів публікацій, які варті прочитання. Цього разу про “прелюдію до умиротворення” та турецьку й українську роль у регіоні Чорного моря.
Статтю про це написала Александра-Кармен Бран.
Назва статті: “Умиротворення 2.0 – експансія Росії в Чорноморському регіоні як прелюдія до домінування в Середземномор’ї і Леванті” (Appeasement 2.0 – Russia’s expansion in the Black Sea region as a prelude to dominance in the Mediterranean and the Levant)
Автори, журнал: Аlexandra Carmen Bran, Sceindo, 2022
Теги: Чорне море, безпека, умиротворення, Росія
Мова: англійська
Час прочитання: до 30 хвилин
Посилання: sciendo.com/pdf/10.2478/picbe-2022-0127
Чорноморський регіон складається з шести прибережних держав – Росії, України, Румунії, Болгарії, Туреччини і Грузії. Незважаючи на свою географічну близькість, держави суттєво відрізняються у історичному, релігійному та соціальному вимірах, що ускладнює оцінку регіону загалом. Протягом століть регіон був епіцентром військових кампаній, міграції, соціальних експериментів. Геополітичне розташування та безпека регіону завжди мала життєво важливе значення як для навколишніх держав, так і для Європи в цілому.
У своїй статті авторка аналізує безпекову ситуацію в регіоні ще до початку повномасштабного вторгнення та акцентує увагу на важливості цього регіону у геополітичній стратегії Російської Федерації. Аргументи, що наведені у статті вказують на те, що історичні закономірності, пов’язані з Росією є ключовим чинником для розуміння нинішніх і майбутніх регіональних тенденцій. Цей регіон є ключовим у реалізації імперіалістичної зовнішньої політики Росії, кінцевою метою якої є доступ і панування в Середземному морі. Реакцію Заходу на агресивні атаки на прибережні держави порівнюються із періодом умиротворення агресора 1930-х років. Стаття намагається відкрити подальше обговорення кінцевих геополітичних цілей Росії.
Попри важливу роль Росії у Чорноморському регіоні, суттєвим упущенням є неврахування ролі Туреччини та України, чиї інтереси традиційно мали значний вплив на динаміку подій у регіоні. Стабільність, безпека та утримання стратегічних позицій у Чорному морі є важливим пріоритетом для зовнішньої політики Анкари, яка протягом всієї своєї історії використовує своє географічне розташування як геополітичний важіль впливу. Так, в перші дні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Туреччина закрила Босфор і Дарданелли. Держава застосувала відповідне положення Конвенції Монтре, згідно з якою фактично й юридично контролює чорноморські протоки. Нею, зокрема, передбачається, що за умов війни, коли Туреччина не є воюючою стороною, військові кораблі ворогуючих сторін не можуть проходити протоками. Крім того, проігноровано роль Туреччини у просуванні інтересів Росії у Середземномор’ї.
Неможливо нехтувати геополітичною вагою України у регіоні. Ми не можемо дізнатися якою, на думку авторки, є вірогідність можливості повномасштабної війни, однак розвиток подій чітко вказує на крайню геополітичну важливість регіону для імперіалістичних амбіцій Росії. Так, після провалу захоплення української столиці, першочерговою ціллю стала окупація областей, що мають вихід до Чорного моря. Однак, військові успіхи України у південному напрямку, значні втрати російського флоту, план військового звільнення Криму та чітка позиція Заходу щодо належності півострову Україні корінним чином змінює розстановку сил та значення України у регіоні.
Також, для складання повної картини бракує аналізу позиції регіону у зовнішній політиці США та ЄС та інших регіональних гравців. Дуже показовою подією в цьому плані стало проведення Кримської платформи 2022 року, у якій взяли представники блоку НАТО та інших країн. Питання військової деокупації Криму, а також важливість виходів України до портів Чорного моря для гарантування світової продовольчої безпеки стали ключовими для обговорення лідерів.
Безпека чорноморського регіону стала центром уваги протягом останніх десятиліть, особливо після окупації Криму російськими військами. Ця територія стала місцем постійної боротьби за владу у регіоні. Нинішня політична, економічна та військова динаміка регіону вивела його на передній план безпекової політики Європи. Хід військових події у ході російсько-української війни та подальші політичні рішення стануть визначальними для безпеки європейського континенту та країн регіону Чорного моря.