Продовжуємо серію оглядів публікацій, які варті прочитання. Цього разу про європейську допомогу Україні у її протистоянні російській агресії, якісну підготовку особового складу і ціну, яку готові платити європейці. Статтю про це написали Alexandra Chinchilla та Jahara Matisek, а її стислий огляд та аналіз підготував Єгор Валяренко
Назва. Прихована перевага України. Як європейські інструктори трансформували армію Києва та змінили хід війни (Ukraine’s hidden advantage. How European Trainers Have Transformed Kyiv’s Army and Changed the War)
Автори. Alexandra Chinchilla, Jahara Matisek
Видання. Foreign Affairs
Мова. Англійська
Посилання. https://www.foreignaffairs.com/ukraine/russia-war-ukraines-hidden-advantage
Опис. Стаття присвячена огляду європейської допомоги Україні у її протистоянні російській агресії та розвіюванню сумнівів, що існують серед ряду спостерігачів та експертів, щодо готовності європейських країн продовжувати цю підтримку у довгостроковій перспективі. При цьому у ній піднімаються декілька ключових тем.
1. Не снарядами єдиними
Автори звертають увагу на те, що хоча матеріально-технічна допомога у вигляді постачань озброєнь і військової техніки має неабияке значення для підтримки України, вона є лише одним аспектом сприяння західних партнерів збільшенню українських спроможностей у війні з Росією. Іншим, не менш важливим, аспектом є підготовка особового складу для Сил безпеки і оборони України, у якій європейські держави випереджають своїх американських союзників. Ще з 2014 року, з початку російської агресії та окупації частини українських територій, спеціальні програми підготовки та спільні навчання з країнами НАТО, у яких брали участь українські військові, відігравали неабияку роль у збільшенні обороноздатності України.
Це було наочно підтверджено у 2022 році, коли українські війська змогли сповільнити та стримати російський наступ ще до початку масових поставок західних озброєнь. Потреба у поповненні особового складу та навчанні використанню нової західної техніки загострила необхідність переведення тренувальних місій для українських військових на новий кількісний та якісний рівень. Зважаючи на більший російський мобілізаційний ресурс, зростає значення якісної підготовки особового складу, і ця тенденція лише збільшуватиметься із подальшим затягуванням воєнних дій.
2. Внесок європейців
У той час, поки США займають однозначну першість у постачанні матеріально-технічної допомоги, саме європейські держави більшою мірою беруть на себе тягар із проведення підготовки для українських військових.
Окрім очевидних логістичних переваг, європейські країни насправді можуть запропонувати українським військовим більше, ніж їхні американські колеги. Попри менші розміри європейської допомоги Україні у порівнянні з американською, у користування українських Збройних сил було передано більше різновидів саме європейської техніки, досвіду користування якою у американців немає. У той же час, американські зразки озброєння активно використовуються у багатьох європейських країнах, що дозволяє їм передавати свій досвід українським військовим.
До того ж, європейські держави у багатьох випадках приймали рішення про надання нових видів озброєнь Україні тоді, коли у США ще займали більш стриману позицію щодо цього. Така ситуація склалася з постачанням танків, далекобійних ракет, радянських винищувачів тощо. Аналогічна ситуація спостерігається з ініціативами щодо початку тренувань українських пілотів на сучасних західних винищувачах, які знову-таки виходять в першу чергу з боку європейських країн.
3. Стійка підтримка України
Попри думки про те, що Європа не достатнім чином допомагає Україні та «втомлюється» від війни, чим розраховує скористатися російське керівництво, затягуючи воєнні дії; європейські країни відіграли та продовжують відігравати ключову роль у протидії російській агресії. Стійка підтримка надання допомоги Україні зберігається у більшості європейських країн, що до зволяє з оптимізмом дивитися на перспективи продовження такої підтримки.
У той же час, варто усвідомлювати, що європейські країни відчувають наслідки процесів, пов’язаних з російсько-українською війною набагато сильніше та вимушені платити більшу ціну, ніж ті ж американці. У цьому звʼязку автори приходять до висновку, що США слід ще активніше долучати свої ресурси до європейських зусиль як щодо постачань матеріально-технічної допомоги, так і щодо підготовки українських військових, яка має відповідати нагальним потребам на полі бою та випереджати появу таких потреб, а не реагувати на них.