Огляд знакових міжнародних подій “ПАНОРАМА МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ” за період 19 – 25 лютого 2011 р.
Хвиля революцій у арабських країнах сягнула свого апогею у Лівії, де влада розгорнула проти повстанців повноцінні бойові дії. Лідер Лівії Муамар Каддафі став у один ряд із тими тиранами, які задля збереження власної влади воюють з власним народом. Проте, якщо повстання у Єгипті стало для США та Європи несподіванкою, а реакція на події була далекою від миттєвої, то наразі неповороткі механізми міжнародних організацій та об’єднань прийшли у рух, а лідери провідних держав світу не баряться зі своїми оцінками. Сполучені Штати у особі держсекретаря Хіларі Клінтон заявили про те, що формулюватимуть свою політику по відношенню до Лівії у відповідності до американських цінностей. Клінтон також звинуватила лівійського лідера у репресивних заходах щодо протестувальників, а президент Обама закликав вжити заходів щодо припинення насильства. Застерегла від подальшого насилля Муамара Каддафі і німецький канцлер Ангела Меркель, яка повідомила, що у разі продовження акцій з придушення повстання до Лівії буде застосовано санкції.
У свою чергу, Арабська ліга заборонила участь представника Лівії у своїх засіданнях. Понад те, у своїй заяві Арабська ліга звинуватила лідерів Лівії у злочинах проти цивільних осіб. Ліга також закликала Лівію зняти заборону на доступ ЗМІ на територію держави і розпочати діалог з протестувальниками. Напередодні закликав до негайного припинення насилля у Лівії Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун. За всіма ознаками світ сприйняв події у Лівії як виклик і спромігся виробити спільну позицію без зайвих зволікань.
На позицію світових лідерів відреагували лівійські дипломати і їхня реакція свідчить про те, що вони як і чимало лівійських посадовців свідомі приреченості режиму Каддафі. Ібрагім Даббаші – заступник представника Лівії при ООН заявив журналістам, що не отримує більше наказів та вказівок від Лівійського лідера Муамара Каддафі. Він також закликав Міжнародний кримінальний суд розслідувати поточну ситуацію у Лівії. Представник Лівії при Арабській лізі Абдель-Монейм аль-Хоуні подав у відставку і закликав судити Каддафі та його командирів і помічників за масові вбивства у Лівії. Йдуть у відставку і лівійські дипломати у інших державах світу. Зокрема, вже подали у відставку Посол Лівії у Індії, представник Лівії при ЮНЕСКО та Посол Лівії у Франції. У відповідності до заяв Посольства Лівії у Малайзії дії лівійської влади є «злочинними та варварськими». Радник Посольства Лівії у Малайзії заявив, що Посол не подає у відставку, але лише задля того, щоб мати спроможність надавати допомогу п’яти тисячам лівійців, що перебувають у Малайзії. Радник з питань культури Посольства Лівії у Австралії заявив: «ми представляємо лівійський народ, але більше не представляємо лівійський режим». Подав у відставку також Посол Лівії у Бангладеш.
Колишній міністр юстиції Лівії, котрий подав у відставку через протести, заявив, що Муамар Каддафі «піде шляхом Адольфа Гітлера – скоїть самогубство, але не піде на поступки» і з ним важко не погодитися. Світова спільнота і власний народ дали Муамару Каддафі «чорну мітку» і досвід Гітлера, Чаушеску, Хусейна свідчить про те, що час лідера Народної Лівійської Арабської Джамахірії збігає…
Тим часом, на тлі лівійської драми, після нетривалого шоку, починають набирати обертів і міжнародні фінансові та політичні механізми. Гра триває.
Ймовірно, вже ближчим часом у гру включиться потужний і небезпечний гравець – Аль-Каїда. Ситуація у Лівії, Ємені, Єгипті та інших державах арабського світу стала вкрай важливим викликом для Аль-Каїди. Адже, революції на Близькому Сході призвели до її суттєвого послаблення, оскільки відбувалися незалежно від терористичної мережі і без її видимого впливу. Якби США та ЄС категорично підтримали режим Мубарака у Єгипті, Аль-Каїда скористалася б з цього для того, щоб звинуватити їх у спробах придушити рух арабських держав до встановлення ісламістських режимів. Однак, своєю обережною позицією Захід вибив цей козир з рук лідерів Аль-Каїди. Щоправда, у середньостроковій перспективі терористична мережа має шанси компенсувати свої втрати – скажімо, послаблення уряду Ємену можуть призвести до посилення присутності там Аль-Каїди. Так само, радикалізація ситуації у східних районах Лівії призведе до посилення Аль-Каїди і там – у випадку провалу демократичних сценаріїв саме Аль-Каїда спробує першою зібрати вершки з соціальних вибухів у Північній Африці та на Близькому Сході.
Активізувалися також і нафтогазові гравці. Король Саудівської Аравії Абдулла, який днями повернувся до своєї держави після тримісячного лікування у США та Марокко, вже видав наказ щодо підвищення соціальних стандартів, аби уникнути повторення лівійського та єгипетського прецеденту у своїй державі. Водночас, Саудівська Аравія веде переговори з ЄС щодо заміщення лівійської нафти саудівською. Постачати необхідні обсяги нафти на європейський ринок планують Saudi Arabian Oil Co та Saudi Aramco (тим часом, ціни на нафту сягнули позначки близько 120 дол. США за барель. Причиною цього стало скорочення видобутку лівійської нафти через спалахи насилля у державі (італійська ENI скоротила видобуток нафти на 50%). Стало також відомо, що ОПЕК ухвалить рішення про підвищення рівня видобутку нафти у випадку, якщо Лівія обмежить експорт «чорного золота» на світові ринки. Таким кроком ОПЕК стримає ціну і спричинить повернення цін на нафту в межах 90-100 дол. США за барель нафти. Щоправда, остаточне рішення з цього приводу ОПЕК ухвалюватиме у червні, під час своєї чергової зустрічі.
Скористалися подіями у Лівії, Єгипті та ще низці держав і ті представники ЄС, які вже давно прагнули переорієнтації коштів зі східного напряму на середземноморський, оскільки саме там бачать свої пріоритети. Зокрема, 21 лютого ц.р. стало відомо, що міністри закордонних справ Франції, Іспанії, Кіпру, Греції, Мальти та Словенії у своєму листі на адресу Кетрін Ештон закликали посилити південну політику ЄС. За їхніми підрахунками, впродовж 2007-2013 рр., скажімо, на одного громадянина Єгипту припадає лише 1,8 євро, в той час як на одного громадянина Молдови – 25 євро. Відтак, міністри закликають до перегляду такої асиметричної політики Євросоюзу, створення нових регіональних схем підтримки держав Близького Сходу та Середземноморського Союзу.
Зважаючи на те, що ця ініціатива супроводжується перенесенням на осінь дати проведення саміту держав Східного партнерства, запланованого на травень цього року, можна припустити, що це є своєрідним індикатором змін у політиці Брюсселю. Якщо «тектонічні зсуви» демократичного характеру на Близькому Сході позитивно позначилися на готовності Європи інвестувати кошти у арабську демократію, то відсутність прогресу у цій сфері на Сході Європи викликає апатію і песимізм, що в притаманній нинішній Європі прагматичній манері може призвести і до урізання коштів.
Значну роль у розвитку ситуації відіграватимуть Угорщина, Польща та Данія, які головують у ЄС у 2011 році та першій половині 2012 р. Натомість очікувати підтримки від Кіпру – підписанта вищезгаданого листа, який головуватиме в ЄС у другому півріччі 2012 року не доводиться і тоді «арабська весна» 2011 р. перетече у осінь Східного партнерства у 2012.
Огляд знакових міжнародних подій «ПАНОРАМА МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ» підготовлено експертами ГНДО «Група стратегічних та безпекових студій»