Огляд знакових міжнародних подій “ПАНОРАМА МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ” за період 5-11 березня 2011 р.
Політика адміністрації президента США Барака Обами як і регіональні тренди дедалі більше надають Азійсько-тихоокеанському регіону (АТР) чи не найвищої медійної привабливості. Проте, якщо криза у Лівії та війна в Афганістані шокують драматичними «медійними спалахами», то розвиток подій в АТР вражає довгостроковістю тенденцій, що наразі намічаються і масштабністю їх впливу на міжнародну систему і хід світової історії.
Безумовно – одним з головних локомотивів цих змін є КНР. Не секрет, що з цією державою, – з її колосальним людським (близько 1 млрд. 341 млн. населення), економічним (віднедавна Китай потіснив Японію і став другою у світі після США економічною потугою) та мілітарним потенціалом, – завжди рахуються інші світові гравці і відтак події, що відбуваються у Піднебесній заслуговують на увагу усієї світової громадськості. Між тим, впродовж 5-11 березня ц.р. інтенсивність цих подій зростала. Зокрема, у суботу, 5 березня ц.р. під час засідання парламенту КНР відбувалося обговорення пріоритетів розвитку держави на найближчі 5 років (задля розуміння важливості цієї події зазначимо, що засідання парламенту у КНР відбуваються раз на рік). Ключовими пріоритетами були названі – боротьба з інфляцією та протидія корупції. Проте, не менш важливим завданням правляча партія Китаю бачить і громадську безпеку («громадський порядок»). Приміром, планується суттєве підвищення бюджетних витрат на громадську безпеку (до яких входять витрати на поліцію, безпекові структури та систему кримінального правосуддя). Цього року вперше в історії КНР витрати такого ґатунку перевищуватимуть доволі значні оборонні витрати Китаю. Можна припустити, що серед іншого, така кореляція політики і зміщення акцентів на внутрішньополітичні процеси пов’язана з тим, що для Пекіну не залишилася непоміченою хвиля арабських революцій як і пожвавлення традиційних «внутрішніх» опонентів (10 березня ц.р. традиційний противник Компартії Китаю і духовний лідер буддистів Далай Лама оголосив про плани подати у відставку з посади глави тибетського уряду в екзилі. На думку Далай Лами замінити його на цій посаді має обраний під час вільних виборів політичний лідер, а на думку МЗС Китаю цей крок є черговим «політичним вивертом сепаратистів»).
Наслідком занепокоєння китайських керманичів перспективами поширення революційних процесів у Китаї стало й те, що китайські спецслужби посилили контроль за діяльністю у КНР зарубіжних журналістів та репортерів (зокрема американських та японських), провели з ними «роз’яснювальні бесіди» та закликали «не створювати проблем для правлячої партії». У такий непрямий спосіб влада Китаю продемонструвала, що присутність у державі іноземних медіа розглядається Пекіном як суттєвий подразник негативних тенденцій.
Такі кроки уряду КНР отримали неоднозначну оцінку з боку інших держав світу та їх політичних діячів. Зокрема, «антидемократичні» дії влади КНР, а поруч з тим зростання її оборонного бюджету викликали занепокоєння в Японії і навіть більше – призвели до різких заяв з боку японських політиків. Зокрема, губернатор Токіо Сінтаро Ісіхара, який є лідером другої за впливовістю політичної сили в Японії, заявив 8 березня ц.р. про необхідність оволодіння Японією ядерною зброєю, що може бути використана у політиці стримування стрімко зростаючого Китаю. На думку політика, Японія цілком спроможна розробити власну ядерну зброю впродовж року. С. Ісіхара, також зауважив: «Усі наші вороги: Китай, Північна Корея і Росія – усі наші найближчі сусіди – мають ядерну зброю. Чи є ще бодай одна держава у світі, яка опинилася б у подібній ситуації?». Незважаючи на своєрідний імідж цього політика, відомого своїми ультраправими поглядами, за які його неодноразово порівнювали з Ле Пеном (Франція) чи В. Жириновським (РФ), його заява до певної міри відображає настрої японських виборців і відтак є індикатором тривожних трендів.
Дещо іншою за своїм характером є поведінка в АТР США. Незважаючи на тривожні сигнали з Пекіну, Вашингтон дивиться на них крізь пальці і прагне вести діалог у суто економічній площині, віднаходячи спільні інтереси економічного ґатунку і просуваючи позиції американського бізнесу у Піднебесній. Характерним, у цьому контексті, стало призначення Посла США у КНР – 10 березня ц.р. президент США призначив Послом Сполучених Штатів у Китаї Гері Лока, який наразі займає позицію міністра торгівлі США. Гері Лок – американець китайського походження і в адміністрації Білого дому сподіваються, що цей факт як і його професійне знання економічних відносин стане поштовхом для посилення американсько-китайської економічної співпраці. Президент США Б. Обама також сподівається, що Посол Лок стане гідним захисником інтересів американських компаній у КНР.
Треба зауважити, що на тлі вищезгаданого менш помітним, хоча й не менш важливим на регіональному рівні, видався візит віце-президента США Дж. Байдена до РФ. У ході візиту Дж. Байден обговорив із російськими очільниками питання європейської ПРО, перспективи вступу РФ до СОТ, співпрацю США – РФ у Афганістані та Ірані, а також на Близькому Сході в цілому. При цьому американський віце-президент запевнив російську сторону у відданості адміністрації Білого дому «політиці перезавантаження». Водночас, Дж. Байден закликав лідерів РФ В. Путіна та Д. Медвєдєва докладати більших зусиль у боротьбі з корупцією на російських теренах, сприяти прозорим «правилам гри» у бізнесі, особливо щодо зарубіжних інвесторів тощо. Натомість, російський прем’єр В. Путін закликав США продемонструвати ще більшу відданість «політиці перезавантаження» і скасувати візовий режим між Російською Федерацією та США. Щоправда, на думку американських експертів, така заява В. Путіна має іміджеву, а не практичну природу. Вони вважають, що російський прем’єр, що має імідж вихідця з КДБ, прагне позбутися образу людини, пов’язаної з «залізною завісою» і не більше того.
Примітно також, що Вашингтон та Москва обмінялися дипломатичними натяками з питань врегулювання «заморожених конфліктів» у пострадянському просторі. Зокрема, напередодні приїзду до Москви Дж. Байден з короткостроковим візитом відвідав Молдову, де обговорив перспективи врегулювання Придністровського конфлікту з представниками офіційного Кишинеу. Натомість, лідер РФ Д. Медведєв, не бажаючи поступатися «лаврами миротворця» доклав своїх посередницьких зусиль в іншому конфлікті – Нагірно-карабаському. Зокрема, з його ініціативи у Красній Поляні (РФ) відбулася зустріч лідерів Азербайджану та Вірменії, які обговорили хід врегулювання конфлікту, хоча й без особливих проривів.
Разом з тим, удару по актуальності цієї як і інших чутливих темах міжнародного життя (і для ЗМІ та оглядачів – передусім) завдали землетруси та цунамі у Японії, які тривали починаючи з четверга і завдали суттєвих людських втрат та економічних збитків. Масштабність природного лиха, що спіткала Японію, вочевидь, затьмарила політичні події і вкотре нагадала, що подекуди стихія та людські життя, які вона забирає, важать більше ніж геополітика та імідж окремих політиків.
Лиходійність природної стихії не перестає вражати людство. Після Нового Орлеана, доказ цьому – Японія: неможливо врахувати все і вся. Проте, не може не вражати стійкість соціальної, політичної і технологічної систем Японії. Попри жовчні коментарі і злорадні співчуття японській сторонні, чимало міжнародних акторів наочно побачили вияв «справжньої японськості». І це не могло їх не здивувати, а по декуди і не стривожити…
Огляд знакових міжнародних подій «ПАНОРАМА МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ» підготовлено експертами ГНДО «Група стратегічних та безпекових студій»