У Словаччині 17 червня в черговий раз відбулася виборча революція. Основні сюрпризи: успіх новачків із центроправиці, поразка лівих та крайньоправих сил. Не спрацювала «угорська карта». Словацькі виборці, на відміну від угорських, не радикалізувалися. Очікувався зовсім інший результат.
Мали посилитися позиції “Смеру” та СНП – завдяки так званій «угорській карті» – спекуляції на конфліктах між Угорщиною та Словаччиною, до яких також втягнено словацьких угорців. Проте на виборах в минулу суботу словацькі владні партії разом набрали менше голосів, ніж на минулих виборах 2006 р.
Партія прем’єр-міністра країни Роберта Фіца «Смер» («смер» перекладається як напрямок, повна назва партії «Напрямок – соціал-демократія») виграла вибори, дещо покращивши свій результат, але їхні коаліційні партнери вибори програли. Популістська націоналістична Словацька національна партія (СНП) заледве переповзла 5% виборчий бар’єр, набравши 5,7%. Лідер партії, Ян Слота, в розпачі після оголошення результатів заявив: «Який народ, такий уряд. Всі ми будемо плакати. Кривавими сльозами. В цій країні правитимуть гомосексуалісти та мадяри». Слота має репутацію словацького Жириновського, а ляпами в стилі Берлусконі не раз змушував словаків червоніти.
Народна партія – Рух за демократичну Словаччину (НП-РЗДС), не потрапила до парламенту взагалі. У 1998 р. щось схоже вже сталося. Тоді словаки проголосували проти авторитарної влади Владіміра Мечіара – лідера НП-РЗДС, який порушеннями прав людини та сумнівною приватизацією протягом 1992-1998 рр. привів Словаччину до політичної ізоляції з боку ЄС та США. Словацьким владним партіям, так само як чеським соціал-демократам на чолі з Їржі Пароубком, дуже зашкодила негативна кампанія та конфлікти з мас-медіа.
Основний опозиціонер – Словацька демократична та християнська унія – Демократична партія (СДХУ-ДП) на декілька депутатів послабила свої позиції. Це можна пояснити негативом, який лишився від торішньої президентської кампанії, а також можливістю вибору серед низки правоцентристських партій. Один із довгожителів словацької політики – Християнсько-демократичний рух (ХДР), який українські та російські експерти часто називають проросійським, стабільно утримує свої позиції, маючи 15 депутатських крісел. Цікава доля двох етнічних партій – угорської та угрословацької, та про це йтиметься далі.
Створена у березні 2009 р. неоліберальна «Солідарність і Свобода» (СіС), досягла неочікувано високого результату – 12,14%. Торік на виборах в Європарламент вони дістали лише 4,71 %. Основними рисами цієї партії є виразно ліберальні погляди щодо економіки (що багато хто зі словаків оцінює негативно) та суспільства, а також спроба відмежуватися від соціалістичного минулого – до партії не прийсмають тих, хто співпрацював зі службою безпеки Чехословвацької Соціалістичної Республіки, або мав комуністичне минуле.
Внаслідок розіграшу «угорської карти» не потрапила в парламент Партія угорської коаліції. З точки зору багатьох словаків, це позитивна зміна, бо в дуеті із словацькими націоналістами ця партія створювала напруження між словаками різного етнічного походження. Частина словацьких угорців змінила свій вибір на «Міст – Híd» (híd – «міст» угорською), основним слоганом якої є словацько-угорське порозуміння. «Міст – Híd» – нова партія, заснована колишніми членами Партії угорської коаліції, на принципі міжетнічності.
Домінантна в Будапешті етнічна концепція народу, притаманна 19 ст., дратує словаків. Опозиція негативно оцінила законодавчу ініціативу угорського уряду. Проте, на відміну від владної коаліції, не обіцяла ввести кримінальну відповідальність за подвійне громадянство та не лякала зміною кордонів держави. Опозиція запропонувала прийняти закон, за яким у випадках, коли друге громадянство було би здобуте всупереч міжнародному праву, визнавалося б лише словацьке громадянство, а громадяни не каралися б. Заяви правлячої коаліції про загрозу з півдня – аж до воєнної інтервенції, лише роздратували словаків. З одного боку, важко уявити радикальний перебіг двосторонніх стосунків країн – членів НАТО та Євросоюзу. З іншого, таке відверте виборче паразитування на ескалації відносин із сусідом словацьким виборцям, на відміну від угорських, не лише не сподобалося – налякало.
Якщо подивитися на детальну карту результатів виборів, то видно, що владна коаліція отримала перевагу в частині північносхідних та північно-центральних виборчих округів, де населення досить гомогенне. Там, де більший відсоток угорців, успішнішою стала опозиція, а «Міст- Híd» майже всюди переграв Партію угорської коаліції.
Ще три місяці тому, за даними опитування Інституту дослідження меншин «Форум», 51% словацьких угорців збиралися голосувати за Партію угорської коаліції, 28% – за «Міст-Híd». Спробувавши традиційно набрати очків на конфліктах, лідер партії Пал Чакі зробив критичну помилку. Політиків, які перейшли в «Міст – ¬Híd», Пал Чакі оголосив зрадниками, а критиці конкурентів приділялося більше уваги, ніж своїм виборцям. Партія угорської коаліції називала себе єдиною угорською партією в Словаччині, білборди ставила тільки угорськомовні («Міст – Híd» – двомовні). З виборцями Пал Чакі спілкуівався в основному через угорський телеканал «Дуна», ігноруючи словацькі медіа. Члени його партії заявили, що у разі конфлікту громадянств відмовляться від словацького, аби стати громадянами Угорщини. «Міст-Híd» же оголосив, що його члени залишаться тільки громадянами Словаччини.
Як виявилося, словацькі угорці висловися за зменшення напруження. Чимало досліджень показувало, що їхня ідентичність складається в «матрьошку» село\місто – регіон – угорська нація. Словацьке громадянство було на 5-6 місці в ланцюжку ідентичностей. Значення словацької ідентичності місцевих угорців популістичні політики недооцінили. Відтак, їм загрожує маргіналізація.
Незважаючи на те, що президент Іван Гашпарович доручив формувати новий уряд Фіцові, влада в Братиславі напевне зміниться. Коаліційний потенціал «Смер» тепер мінімальний. За останні роки ця партія «нитки сухої не лишила» на опозиції. Всі опозиційні партії оголосили про неприйняття співробітництва зі «Смером». Соціал-демократи поки що сподіваються на двосторонні переговори, проте аналітики вже розписують крісла в майбутньому правоцентристському уряді коаліції СДХУ-ДП, СіС, «Міст – Híd», ХДР.
Що ж до нового прем’єра, то фаворитом є виборчий лідер СДХУ-ДП Івета Радічова. На думку директора словацького Інституту публічних справ Григорія Месєжнікова, політична згода правоцентристських партій на сьогодні майже досягнута, залишлося тільки чекати на спільну заяву коаліціантів. Радічова може стати першою жінкою на чолі країни. Торік їй трохи не вистарчило голосів, аби стати президентом.
Незважаючи на перемогу здорового глузду в Словаччині, де до влади прийшли політики, які висловлюються за співпрацю та порозуміння, відносини з Угорщиною залишаться проблемними. Ясного та тривалого покращення відносин із південним сусідом в Братиславі не очікують.
Історична довідка
Словацько-угорська гойдалка
За висловом братиславського аналітика Томаша Стражая, словацько-угорські відносини можна порівняти із гойдалкою. Зараз їх характеризували як найгірші двосторонні стосунки в ЄС, потім контакти між політичними лідерами зняли напруження. Проте в 2009-2010 роках сталося чергове загострення.
Міждержавне напруження між Угорщиною та Словаччиною (а перед тим Чехословаччиною) зявилося ще на початку 20 ст. До того конлікт був внутрішньою справою Угорського королівства. В обидвох націях важливе місце займає преживання «національної травми». В угорців – розпад Угорського королівства, коли за Тріанонською угодою 1920 р. вони втратили 72% території (землі сучасних Румунії, Словаччини, Сербії, Хорватії, України, Австрії). У словаків – «тисячолітніх утисків», передача словацьких земель Угорщині згідно з Першим Віденським арбітражем (1938 р.). У обох націй невдоволення викликають Паризькі мирні угоди 1947 р., які встановили повоєнні кордони.
До цих пір багатьом угорцям складно призвичаїтися, що від 1918 р. вони живуть у відносно невеликій інонаціональній державі. Багатьом словакам – що «мадяризація» закінчилася далеко в минулому сторіччі. Угорських націоналістів засмучує втрата «Верхньої Угорщини», словацьких – те, що сусіди називають Південну Словаччину Фельвідеком.
Проблемні питання роками не вирішувалися, були притлумлені в часи соцтабору – хоча й продовжували існувати. Наприклад, участь угорців в радянській інтервенції в 1968 р. словаки сприйняли гостріше, ніж участь поляків. Після падіння Варшавського договору нарив прорвало.
Дотепер каменем спотикання є так звані Бенешеві декрети, видані президентом Чехословаччини Едвардом Бенешем під час Другої світової війни, які передбачали конфіскацію маєтку колаборантів – німців та угорців – та позбавлення їх громадянства.
В 1992 р. словаки різко прореагували на заяву тодішнього прем’єра Угорщини Йожефа Антала, котрий назвав себе прем’єром «п’ятнадцяти мільйонів угорців» (населення Угорщини загалом – 13 млн.).
Іншою проблемою 90-х років був конфлікт навколо добудови транскордонної мережі гідроелектростанцій Габічково – Надьмарош. Цей конфлікт не вирішено і по тому, як втрутилася третя сторона – Міжнародий суд в Гаазі, який ухвалив компромісне рішення.
У 2001-2002 рр. стосунки Угорщини з сусідами зіпсував проект Закону про закордонних угорців. Тодішній прем’єр Віктор Орбан (зараз він знову повернувся до влади) збирався, всупереч європейській практиці, розвивати стосунки із угорськими меншинами через голову урядів сусідніх країн. Наприклад, виплачувати премію батькам, які віддають дітей до угорськомовних шкіл.
2009 року міжнародний скандал розгорівся через прийнятий в Братиславі мовний закон, що передбачає штраф за невживання чи неправильне вживання словацької мови публічними особами та підприємцями. Угорці звинувачували Словаччину в спробі асимілювати меншини. Багато словацьких експертів та політиків також критикувало закон – за негативний підхід взагалі (замість заохочення – каральні санкції), а також за його погану деталізацію, котра може дозволити зловживання. Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Курт Воллебек ситуацію меншин в Словаччині після прийняття мовного закону оцінив позитивно.
2010 року критику з боку словацьких політиків викликав згаданий вище Закон про подвійне громадянство, що уможливлює набуття закордонними угорцями другого – угорського – гомадянства, постійно мешкаючи за кордоном. Водночас закордонні словаки теж можуть набути словацьке громадянство, оминувши вимогу постійного проживання протягом трьох років на території Словаччини.
Новий склад парламенту Словаччини
Новий словацький парламент складається з 150 депутатів.
«Смер – соціал-демократія» – 62 депутати.
Словацька демократична та християнська унія – Демократична партія – 28.
Солідарність і Свобода – 22.
Християнсько-демократичний рух – 15.
Міст-Híd – 14.
Словацька національна партія – 9.
Для формування більшості необхідно 76 депутатів, права коаліція може мати 79.
До парламенту цього року потрапило найменше етнічних угорців від 1990 р. – семеро. В попередньому парламенті їх було двадцять.
Виборчі здобутки партій словацьких угорців від 1992 р.
• 1992: 228 885 голосів – 8,66%,
• 1994: 292 936 голосів –9, 71 %,
• 1998: 306 623 голосів – 9,12%,
• 2002: 321 069 голосів – 11,16%,
• 2006: 269 111 голосів – 11,68%
• 2010: 315 176 голосів, «Міст- Híd» – 8,12%, Партія угорської коаліції – 4,33%
Скорочений варіант статті опубліковано в Українському тижні.